МАРИХУАНА White Widow
Эй, чуваки! Я тут расскажу вам историю про то, как я купил шишки марихуаны и сбежал из дома в своих любимых тапочках. Ну, я ведь наркоман, что поделаешь!
Закладки – это мой хлеб насущный, моя жизнь. Без них я просто нюхнуть не могу. И так случилось, что на днях мне сказали, что в районе появился новый поставщик гашиша. Как только я услышал это, я сразу же решил отправиться на марафон в поисках этого добра!
Я, конечно, не из тех стафов, которые знают все о наркотиках. Я скорее нуб, новичок, но зато с огромным желанием и азартом в глазах. Так что я надел свои самые суперские тапочки и пошел на охоту!
Добравшись до района, я стал кругом уставшим: тут вон тачки гоняют, наркоманы шныряют, а я кругами весь хожу. У всех уже есть эти стафы в руках, а я так и не нашел своего поставщика и гашиша! Я уже начал отчаиваться.
И вот, когда я уже готов был сдаться, мне подошел один парень. Наверное, тоже наркоман, потому что сразу же стал болтать на нюхнуть. Он сказал, что знает, где можно найти марихуану, и что он сам покупает у этого чувака уже несколько месяцев.
"Догнаться давай!" – подумал я и последовал за ним.
Мы дошли до дома, где этот поставщик наркоты жил. Парень, который меня привел, стал мне давать подсказки, как правильно подходить к этому делу. "Не барыга, а так, друг тебе нужен! Сначала с ним познакомься, а потом уже проси марихуану. Так у него закладки всегда будут лучше!" – сказал он.
Я подумал, что это разумно, и решил взять с него совет. Мы постучали в дверь, и через несколько секунд нашелся чувак – наш долгожданный поставщик.
Было слышно, что он уже начал марафонить, но, кажется, это не помешало ему понять, почему мы пришли. Он посмотрел на нас с интересом и сказал: "Кто вы такие и зачем пришли ко мне?"
Я решил не терять времени и сообщить ему прямо: "Мы хотим купить шишки марихуаны!"
Поставщик наркоты усмехнулся и сказал, что я не выгляжу как наркоман, а как кто-то, кто хочет попробовать что-то новое. Я заметил некоторую насмешку в его голосе и понял, что он меня проверяет.
"Да, я нуб, но я хочу познакомиться с этим миром, попробовать немного гашиша. Давай мне шанс!" – сказал я и настаивал на своем.
Поставщик наркоты посмотрел на меня снова и сказал: "Ладно, но только одну закладку, чтобы ты понял, на что идешь!"
Я согласился на его условия и отдал ему деньги. Через несколько минут он вернулся с закладкой гашиша.
Я был ужасно взволнован и на грани экстаза. Я сказал ему спасибо и был уже готов уйти, когда он спросил: "А почему так спешите? Вы же хотели еще закладок?"
"Нет, спасибо, одной хватит!" – ответил я, не уверенный, что мое сердце выдержит еще одну дозу.
И я понял, что это было правильное решение. Все это нюхнуть, все это стаф – это хорошо, но умеренность – вот что важно. Я понял, что хочу наслаждаться наркотиками, но не погружаться в этот мир до безумия.
Так что, чуваки, если вы когда-нибудь решите купить закладки и сбежать из дома в тапочках, помните: умеренность и здравый смысл – вот что важно. И помните, что я, как наркоман, сразу же советую вам остановиться и задуматься перед тем, как окунуться во всю эту адскую гонку.
А я сейчас пойду, надену свои любимые тапки и дойду домой, чувствуя себя настоящим победителем.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
